Мови світу містять різну кількість букв у алфавіті. Найбільше їх у кхмерській мові (офіційна мова Камбоджі) – 74, найменше в мові ротокас функціонує в Новій Гвінеї) – 12 (7 приголосних і 5 голосних). В українській мові 33 букви, в англійській – 26.
У всіх мовах світу є буква «а», вона визнана найпоширенішою буквою.
Найбільш давня – буква «о». Вона виникла в 1300 році до н.е. у фінікійському алфавіті та входить до складу 65 алфавітів світу. У російській мові є слово, у якому 7 разів повторюється буква «о», – «обороноспособность».
Буква «ё» – наймолодша в російському алфавіті, вона з’явилася лише в 1873 році.
Особливістю словацької мови (західнослов’янська мова індоєвропейської мовної сім’ї) є слова або склади без голосних. Складотворчу функцію виконують сонорні приголосні r і l: prst (палець), slnko (сонце), vlk (вовк), srdce (серце), slza (сльоза). При цьому словацька мова є дуже мелодійною. Складотворчий приголосний [r] є також у сербохорватській мові: врх ‘верх’, врба ‘верба’, крст ‘хрест’, црн ‘чорний’ тощо.
У російській мові 34 приголосні звуки й 6 голосних. У мові ж острова Рапануї (Полінезія) лише 9 приголосних і 5 голосних. Схоже співвідношення голосних і приголосних звуків і в інших полінезійських мовах. Тому на мапі Тихого океану багато співучих, мелодійних назв, іноді лише з голосних: Тубуаі, Мангаіа, Папєете, Еіао. У мові ж абазин (Північний Кавказ) приголосних 65, голосних – лише 2: «а» та «и». Ще більше приголосних у мові народу саамі на Кольському півострові: у деяких діалектах цієї мови їхня кількість близько 100!
Найбільш багатий словниковий склад, за даними американського видання USA Today за 2010 р., має англійська мова – 999 985 слів. Китайська з діалектами – більше 500 000 слів, японська – 232 000, іспанська – 225 000, російська – 195 000.
В українській мові найбільша кількість синонімів (45) у слова «бити».
Для слов’янських мов характерне явище міжмовної енантіосемії (наявність протилежних значень у тотожних за походженням слів): слово "черствий" в українській і російській мовах означає ‘несвіжий’, у словацькій і чеській – ‘свіжий’, рос. запомнить ‘зберегти в пам’яті’ має в польській відповідник zapomnieć, що означає ‘забути’, рос. уродливый ‘дуже негарний’ – укр. вродливий ‘гарний’ тощо.
У болгарській мові є низка слів, які звучать і пишуться, як у російській, проте мають зовсім інше значення: болг. булка ‘наречена’, дума ‘слово’, майка ‘мама’, конец ‘нитка’, нос ‘мис’.
Найдовше слово в російській мові складається з 55 букв, це назва хімічної речовини «Тетрагидропиранилциклопентилтетрагидропиридопиридиновые».
Символ @ у різних мовах називають по-різному: в українській – равлик, у білоруській – слімак ‘равлик’, у російській – собачка, у польській – małpa ‘мавпа’, у чеській – словом, що має значення ‘рулетик з оселедця’, у датській – snabel-a ‘а з хоботом’, у турецькій – et ‘м’ясо’, у казахській мові назва символу @ означає ‘вушко місяця’, в івриті – ‘штрудель’.
У болгарській мові, на відміну від інших слов’янських, є категорія означеності~неозначеності, як у англійській, німецькій і французькій мовах. Виражається вона постпозитивним артиклем, який пишеться наприкінці слова: мъжЪТ ‘чоловік’, женаТА ‘жінка’, земяТА ‘земля’, детеТО ‘дитина’, мореТО ‘море’.
Значення множини в мовах світу виражається по-різному: у слов’янських мовах закінченням (укр. студент – студенти, словац. chlap ‘чоловік’ – chlapi ‘чоловіки’) або суплетивізмом (рос. человек – люди). Але це граматичне значення може виражатися і способом редуплікації, тобто повтору. В індонезійській мові людина – це orang (звідти орангутанг, тобто orang-utan ‘лісна людина’), люди – orang-orang, але, щоб зекономити місце, нині в Індонезії пишуть скорочено orang2.
Як відомо, в українській мові сім відмінків, у російській – шість. Нам здається, що це небагато. Але з точки зору англійця чи француза – забагато. Утім, є мови, де відмінків значно більше десяти, наприклад, такі мови Кавказу, як лакська, аварська, даргинська. Скільки відмінків у кожній з них, визначити нелегко, тому що важко відрізнити відмінкову форму слова від сполучення іменника зі службовим словом (післяйменником, який ставиться не перед словом, як прийменник, а після нього). У деяких мовах лінгвісти нараховують до 50 відмінків. Значно менше їх в угро-фінських мовах. Наприклад, в естонській – «усього лише» 14.
У багатьох мовах світу підмет виражений іменником у називному відмінку. Такі мови називають номінативні (від латин. nominativus ‘називний’). Проте є мови ергативні, у яких підмет стоїть або у формі особливого егративного відмінка, або абсолютного. Відмінок підмета залежить від форми присудка – перехідне дієслово чи неперехідне. У мові аранта (Австралія): абсолютний відмінок – Aragutja lama «жінка йде», ергативний відмінок – Aragutjala matja rnetnama «жінка хмиз несе». Ергативними мовами є більшість кавказьких, папуаських, чукотсько-камчатських, деякі індіанські мови Америки.
В одній із папуаських мов Нової Гвінеї дієслівна форма на зразок «він їв» має різні способи залежно від того, бачив мовець, як він їв, чи ні; або не бачив, але чув, як він жував; або не бачив, але є недоїдки; або недоїдки були, але їх прибрали; або недоїдків не було, та залишилися якісь сліди того, як він їв (наприклад, брудний посуд); або, нарешті, мовець просто впевнений, що він не міг не їсти…
Не будь-які приголосні й не в будь-якому порядку можуть сполучатися в слові. У російській мові є «вздрогнул», але спробуйте вимовити «дрзвогнул» або «рдзвогнул»! Гавайська мова взагалі забороняє сполучення приголосних. Арабська літературна мова, як і більшість семітських мов, забороняє сполучення приголосних на початку слова, а в інших позиціях дозволяється не більше двох приголосних поспіль.
Деякі слова російської мови створені або введені в мовленнєвий обіг письменниками. Завдяки В.К.Тредіаковському в російській мові з’явилися слова «общество», «беспристрастность», «злобность» та інші. М.М.Карамзін створив слова «промышленность», «будущность», «трогательный», «занимательный», М.Є.Салтиков-Щедрін – «мягкотелость», «злопыхательство», «халатный» (‘недбалий’), слово «бездарь» в російську мову ввів поет Ігор Северянин.