Сто років служіння Слову

Кафедра загального мовознавства та слов'янознавства (до 1997 р. – кафедра російської мови, з 1997 до 2014 р. – кафедра загального та російського мовознавства, у 2015-2023 рр. – кафедра загального та слов’янського мовознавства) – один із найстаріших підрозділів університету, заснований у 1918 р. на історико-філологічному факультеті Катеринославського (нині Дніпровського) університету разом із відкриттям у Катеринославі самого навчального закладу. Протягом 20–30-х років ХХ сторіччя в різний час кафедру очолювали такі видатні лінгвісти, як О.М.Пєшковський, Ю.А.Фохт, І.І.Завадовський.

У складні воєнні та повоєнні роки завідувачем кафедри російської мови був Яків Олексійович Спринчак (1904–1979). Він започаткував дослідження питань російського історичного синтаксису, порівняльно-історичного синтаксису східнослов’янських мов, етимології, історичної лексикології східнослов’янських мов, словотвору, російської акцентології, топоніміки, лінгвостилістики. Завершив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук «Язык московских великокняжеских грамот ХIV–ХV вв.». Фундаментальною працею науковця є книга «Очерки русского исторического синтаксиса», в якій показано історію розвитку синтаксису російської літературної мови у зв’язку з загальним розвитком російського суспільства та держави, науки, культури й освіти. Я.О.Спринчак керував науково-дослідною роботою аспірантів, підготував п’ять кандидатів наук. Під керівництвом Я.О.Спринчака були зроблені перші кроки в науку його студентів-дипломників, а в майбутньому видатних лінгвістів О.М.Трубачова і Є.С.Отіна.

Майже 40 років життя кафедри пов’язано з ім’ям д-ра філол. наук, професора Олександра Миколайовича Шиловського (1919–1991). Його наукові інтереси – історична лексикологія, діалектологія російської мови. Він автор 117 наукових праць, серед яких: «Из опыта системного изучения общественно-политических терминов древнерусского языка» (1975), «Из опыта изучения русских говоров на Украине» (1975) та ін. Разом із проф. В.В.Ільєнком Олександр Миколайович започаткував у ДДУ термінологічну школу, яку згодом очолила його учениця проф. Т.С.Пристайко. З ініціативи О.М.Шиловського 1976 р. в ДДУ була відкрита спеціалізована рада із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. Він був головою цієї спеціалізованої ради, під його керівництвом захищено 12 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата й одна – доктора філологічних наук. Саме завдяки його авторитету та організаторським здібностям виступали опонентами в спеціалізованій раді й читали лекції студентам російського відділення такі відомі філологи, як Л.О.Новиков, В.П.Даниленко, В.І.Кодухов, В.М.Лейчик, О.М.Тихонов та багато інших.

У 1970–1980-ті роки на кафедрі російської мови під керівництвом проф. О.М.Шиловського був сформований надзвичайно потужний науково-педагогічний колектив у складі професорів В.В.Ільєнка, І.І.Меньшикова, Ю.К.Стєхіна, В.М.Туркіна, доцентів Т.Є.Вороніної, В.Г.Гаврюшенко, Л.Ф.Коваленко, О.Є.Козлової, О.О.Красильникової, К.А.Охомуш, І.В.Петренко, Т.С.Пристайко, Л.П.Столярової, М.І.Шевченко, ст. викл. Е.К.Лоєнко та ін.

Далеко за межами України стала відомою синтаксична лінгвістична школа, заснування якої пов’язане з іменами О.М.Пєшковського та Я.О.Спринчака, а подальший її розвиток – із науковою діяльністю д-ра філол. наук, професора Ігоря Івановича Меньшикова (1937–2021), який очолював кафедру у 1991–2004 роках. Він побудував і ввів у дослідницьку практику модель контамінованих образів, принципово новий і ефективний апарат лінгвістичного аналізу; скорегував традиційну метамову синтаксису, увівши до неї низку нових категорій (нестандартні синтаксичні зв’язки, невиражений імператив, базова синтаксична одиниця та ін.); запропонував комплексну структурну детермінацію комунікативних конструкцій (висловлення, речення, складного речення, складного синтаксичного цілого й тексту). Створив оригінальну методику визначення динаміки словника тієї чи іншої мови за ступенем лексичної різноманітності відповідних текстів і встановив головні закономірності кількісних змін у словниковому складі української й російської мов у період з ХVІ до XX століття. Розробив принципи побудови синтезуючих тезаурусів, нового типу словників, які дозволяють знайти слово за його дефініцією, а також за описом відповідного предмета чи явища об’єктивної реальності. Фундаментальні роботи проф. Меньшикова задали тематику досліджень його учнів: професорів Л.П.Столярової, О.І.Панченко, Н.В.Підмогильної, доцентів В.І.Морданя, К.П.Югай, Н.Г.Карпюк, Л.С.Кривош, О.Г.Акастелової, О.Л.Ляпічевої, Н.Д.Писаренко, О.О.Половинко та ін. Під керівництвом І.І.Меньшикова захищені 4 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора та 19 – кандидата філологічних наук. У 1987–2002 роках проф. І.І.Меньшиков працював деканом філологічного факультету ДДУ. Протягом багатьох років він очолював спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора, а потім – кандидата наук з лінгвістичних спеціальностей у Дніпропетровському університеті, був членом спецради в Таврійському національному університеті імені В.І.Вернадського (м. Сімферополь). Був ініціатором побудови й одним із створювачів двох оригінальних словників: «Поетичне слово Кобзаря» та «Поэтическое слово Пушкина», – в яких зафіксовано лексичні компоненти атрибутивних конструкцій у поетичних творах Т.Г.Шевченка і О.С.Пушкіна, що ілюструють епітетальну творчість великих поетів України і Росії. Видатні наукові результати І.І.Меньшикова відзначені присвоєнням йому почесних звань «Відмінник вищої школи СРСР», «Заслужений працівник освіти України», «Заслужений професор ДНУ», медалями «Ветеран праці» та «За вірну службу ДНУ».

За сто років існування кафедри її викладачами підготовлено близько чотирьох тисяч висококваліфікованих спеціалістів з російської мови, загального та прикладного мовознавства, а також десять докторів наук та понад 120 кандидатів філологічних наук для різних вищих навчальних закладів України та СНД. У різні роки науковці кафедри організовували всесоюзні та всеукраїнські конференції: «Актуальні проблеми лексикології східнослов’янських мов» (1975), «Методичне забезпечення застосування ТЗН при вивченні російської мови як один із шляхів інтенсифікації навчального процесу у вузі» (1985), «Актуальні проблеми історичної лексикології та лексикографії східнослов’янських мов» (1988).

В історію кафедри вписані імена провідних учених-лінгвістів, які були її випускниками: один із найвідоміших спеціалістів з етимології слов’янських мов та слов’янської ономастики академік О.М.Трубачов; фахівець з ономастики, славіст, заслужений діяч науки і техніки України, д-р філол. наук, проф. Є.С.Отін; спеціаліст зі словотвору та ономастики слов’янських мов, заслужений діяч науки і техніки України, академік АН вищої школи України, д-р філол. наук, проф. В.О. Горпинич; відомий спеціаліст у галузі сучасної російської поетичної мови та історичної граматики, д-р філол. наук, проф. Ю.К.Стехін; фахівець із синтаксису російської мови, д-р філол. наук, проф. Л.П.Столярова, яка з 1991 до 2005 року очолювала кафедру лінгвістичної підготовки іноземців ДНУ; відомий науковець у галузі термінології російської мови, д-р філол. наук, проф. Т.С.Пристайко та ін.

Тамара Степанівна Пристайко очолювала кафедру загального та слов'янського мовознавства з 2004 по 2023 рік. Усе життя Тамари Степанівни пов'язане з Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара. У 1976 році вона з відзнакою закінчила російське відділення філологічного факультету ДДУ. У тому ж році була зарахована до аспірантури по кафедрі російської мови. У 1979 р. під керівництвом доктора філологічних наук. професора О.М.Шиловського достроково захистила кандидатську дисертацію «Російська термінологія прокатного виробництва», працювала викладачем, потім доцентом кафедри російської мови. У 1997 р. захистила докторську дисертацію «Номінація у сфері спеціальної комунікації», у якій обґрунтувала новий науковий напрямок у термінознавстві: дослідження номінативних одиниць спеціального тексту у системно-функціональному аспекті. У 2000 р. отримала вчене звання професора. Сфера наукових інтересів Т.С.Пристайко – когнітивні дослідження термінології та лексики російської мови, інноваційні процеси на лексико-семантичному рівні мови, створення словників різного типу. Під керівництвом Т.С.Пристайко захищено 20 кандидатських дисертацій, створено наукову школу «Активні процеси в сучасних слов’янських мовах». Т.С.Пристайко протягом багатьох років була членом спецрад для захисту кандидатських дисертацій у Дніпропетровському та Харківському національних університетах, з 2007 р. по 2013 р. очолювала спеціалізовану вчену раду К 08.051.05 для захисту кандидатських дисертацій зі спеціальностей «українська мова» та «російська мова» у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара. Тамара Степанівна була ініціатором і незмінним співголовою оргкомітету десятьох міжнародних наукових конференцій «Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах», проведених кафедрою у 2003–2021 роках. Як відповідальний редактор редагувала збірники матеріалів конференцій, часопис «Вісник ДНУ. Мовознавство» (з 2006 р. по 2019 р.), була членом редколегій трьох періодичних видань України. Т.С.Пристайко має понад 250 публікацій, у тому числі 3 наукові монографії (1 одноособова, 2 – у спіавторстві); 10 навчальних посібників (5 у співавторстві), є автором 2 та співавтором 16 навчально-методичних посібників, співавтор „Базового словника лінгвістичних термінів”, рекомендованого до друку Міністерством освіти і науки України (К., 2003), та «Російсько-українського словника прізвищ мешканців м. Дніпропетровська», який вийшов двома виданнями у 2007 та 2009 рр.